Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Cтан та перспективи розвитку культурологічної науки в Україні»: Збірник тез доповідей (І частина). – Миколаїв: ВП «МФ КНУКІМ», 2016. – 263 с.

В.В. АТЛАНОВ,

здобувач КНУКіМ, викладач кафедри дизайну ВП «МФ КНУКіМ», м. Миколаїв

ПАРК «ЛІСКИ»: ІСТОРІЯ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Парк «Ліски» – єдиний парк міста Миколаєва, що має у своєму складі ділянку території, яка збереглася у первісному вигляді з часів заснування міста. Унікальність цієї ділянки підсилює той факт, що ця територія – місце виникнення та до недавнього часу єдиний у світі ареал розповсюдження рідкісної рослини, занесеної у Червону Книгу України та до Європейського Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (International Union for Conservation of Nature, IUCN) – волошки білоперлинної (Centaurea margaritalba Klok.). До кінця 90-х років ХХ століття волошка білоперлинна зростала в парку «Ліски», але зникла в результаті заліснення пісків [1]. Це сталося внаслідок безвідповідального втручання в екосистему парку в процесі багаторазових стихійних лісових насаджень, що відбувалися без участі науковців та без розробки ландшафтного проекту. Разом із волошкою білоперлинною було втрачено ще багато видів степових рослин, що споконвіку зростали у цієї місцевості, а саме: сон лучний (Pulsatilla pratensis), ковила пірчаста (Stipa pennata), ковила волосиста, або тирса (Stipa capillata), мигдаль степовий або бобовник (Amygdalus nana), береза дніпровська (Betula borysthenica), ряст Пачоського (Corydalis paczoskii) та багато інших [2]. Стан парку наразі досить невизначений. З одного боку він має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення [2], а з іншого – типовий міський парк культури та відпочинку. Природоохоронний статус значно обмежує проведення робіт з реконструкції, мета якої – приведення парку до сучасного рівня садово-паркового мистецтва, але збереження поточного стану парку також не сприяє успіху природоохоронних заходів оскільки стихійне рекреаційне навантаження, яке відчуває екосистема парку, завдає величезну шкоду залишкам унікального природного середовища, які ще існують на окремих ділянках парку. Вочевидь актуальним є пошук рішення проблеми гармонізації цих двох факторів. Для оцінки можливостей реконструкції парку було проведено історичний аналіз території, та композиційний аналіз сучасного ландшафту. На підставі результатів аналітичних досліджень було запропоновано кілька рекомендацій для розробки стратегії подальшого розвитку парку з ціллю відновлення втраченої рослинності та приведення парку до сучасного вигляду з урахуванням рекреаційних та природоохоронних завдань. Першу згадку про урочище «Ліски» ми зустрічаємо у листі полковника Фалєєва до князя Потьомкіна від 14 серпня 1790 року [3]. У цьому листі детально описується місцевість «Ліски», склад рослинності, наявність колодязів та якість питної води. Зокрема згадується про «... 35 гаїв з дикорослих дерев (берести, берези, осики, дуби), фруктові сади, колодязі...». На той час місцевість уже була колонізована Францем Фабре – російським купцем швейцарського походження, який придбав цю землю у 1784 році. Ймовірно це його фруктові сади маються на увазі. Пізніше, під керівництвом адмірала А.С. Грейга, що головував у місті з 1816 по 1833 рік, урочище було уперше реконструйоване – прибране, розчищене, насаджені дерева, побудовані садиби. Однак втручання було досить делікатним, оскільки в опису місцевості видатного гідрографа, генерала флоту М.М. Кумані від 1887 року ми знову зустрічаємо згадку про «...35 гаїв дикої рослинності під загальною назвою Ліски...» [4]. Ті ж самі 35 гаїв згадуються у докладі Я. Етінгера, дослідника місцевості, від 1897 року. Як ми бачимо, ландшафт урочища Ліски суттєво не змінювався протягом сотні років. За часи Громадянської війни майже всі дерева парку було вирубано. А відновлення почалося лише у 50-ті роки ХХ століття. Воно проходило методом «народної розбудови», тобто без якогось чіткого плану та екологічного дослідження. У результаті було насаджено адвентивну рослинність, яка раніше в цих місцях не проростала. Розширення міста, намив узбережжя річки Південний Буг, забудова жилого масиву навколо парку призвели до зменшення території у парку у десятки разів та до руйнування його екологічної системи. Ландшафтна композиція парку «Ліски» будується навколо центральної алеї, що перетинає західну частину парку. До неї притуляються об’єкти відпочинку, дитячі та спортивні майданчики, тощо. У північній частині парку встановлено скульптурну групу, від якої зіркоподібно розходяться доріжки. Скульптура є домінантою в цій частині парку. Що стосується озера та території на схід від нього, то ця частина парку заповідна і тому не має обладнаних маршрутів, упорядкованих ділянок та узбережжя озера. Рослинність, що проростає на цій території, композиційно не ув’язана з основними маршрутами парку і створює дещо відокремлену зону. Отже, ми спостерігаємо наявність двох окремих зон парку (назви дещо умовні, надані тільки для загальної їх характеристики):

- зона культури та відпочинку, що характеризується упорядкованістю маршрутів, наявністю достатньої кількості малих архітектурних форм та обладнання для цивілізованого відпочинку відвідувачів;

- заповідна зона, що характеризується відсутністю вищезазначених об’єктів, її стан близький до стану дикої природи.

Якщо перспектива подальшого розвитку зони культури та відпочинку питань не викликає (вона має розвиватися відповідно до загальносвітових тенденцій), то перспективи заповідної зони викликають занепокоєння. Практика довела, що статус заповідної території не допоміг зберегти унікальну рослинність [2] – вищезазначені види було втрачено уже при наявності природоохоронного статусу парку. Сам по собі статус не може зупинити стихійне рекреаційне навантаження. Але у комплексі з відповідним упорядкуванням, обладнанням та благоустроєм території рекреаційне навантаження можна значно знизити за рахунок перенесення його у відповідні місця. Додатково, упорядкування заповідної території таким чином, щоб ув’язати її композиційно із зоною культури та відпочинку, дозволить значно підвищити художню виразність парку в цілому, створити йому неповторний художній образ.

На підставі проведеного аналізу можна зазначити, що:

- у процесі розвитку парку «Ліски» у ньому склалися дві функціональні зони: зона «культури та відпочинку» та заповідна зона;

- природоохоронний статус парку не може зупинити стихійне рекреаційне навантаження його заповідної зони;

- парк потребує сучасної реконструкції, з урахуванням культурно- історичного та екологічного значення (упорядкування заповідної зони значно зменшить шкоду від рекреаційного завантаження);

- необхідно провести заходи з відновлення втраченої рослинності парку, а для цього необхідно відтворити хоча б на невеликій ділянці умови, для її існування (тобто такі, які були у ХVIII – XIX сторіччях);

- при розробці проекту реконструкції доцільно ув’язати композиційно обидві зони парку, чим підвищити його художню виразність і створити йому єдиний неповторний образ.

Список використаних джерел:

1. Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі / під ред. Г. В. Коломієць. – К.: Громадська організація «Веселий дельфін», 2008. – 40 с.

2. Деркач, О.М. Про необхідність збереження біотичного та ландшафтного різноманіття парку «Ліски» (м. Миколаїв) [Текст] / О.Деркач // Збережемо для нащадків: матеріали IІ Миколаївських міських екологічних читань. Миколаїв, 27 листопада 2009 р. / Управління охорони навколишнього при- родного середовища департаменту ЖКГ виконкому Миколаївської міської Ради, Міський Центр екологічної інформації та культури [та ін.] ; уклад. І.Б. Чернова. – Миколаїв: ІЛІОН, 2009. – 64 с..

3. Записки Одесского императорского общества истории и древностей, том 2. – Одесса, типография А. Шульца. – 1886г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://book-olds.ru/BookLibrary/48002-Odesskoe-OID/1848-50.-ZapiskiOdesskogo-Obschestva-Istorii-i-Drevnostey.-Tom-2.html. – Назва з екрана.

4. Купцов, В. Отчѐт о поисково-исследовательской работе. Парк «Лески». Звіт про пошуково-дослідницьку роботу. Парк «Ліски» [Текст] / В.Купцов. – Николаев. – С. 1–25.

Особистість митця в культурі // Матеріали ІІ Міжнародної науково-
практичної конференції (20-22 квітня 2016 р.), ХНТУ / за ред. Білик А.А. −
Херсон: ФОП Грінь Д.С., 201 6. − 238 с.

 

Атланов Валерій Володимирович,
викладач кафедри дизайну
Відокремленого підрозділу Миколаївської філії
Київського національного університету культури і мистецтв
(Миколаїв)

Тези докладу.


ІГРОВИЙ ДВІЖОК UNREAL 4: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ
ДИЗАЙНЕРІВ СЕРЕДОВИЩА


Постановка проблеми. Комп‘ютерні системи наразі займають чи не найважливіше місце серед дизайнерського інструментарію. На певній стадії проектування дизайнер працює в середовищі відповідного програмного комплексу. Якщо мова йде про специфіку роботи дизайнера середовища, то можна зазначити такі основні етапи проектування та програмні пакети, що він використовує:

- концептуальний пошук дизайнерського рішення (програми ескізного моделювання, такі як SketchUp, Realtime Landscaping Architect та їм подібні) [1,2];

- розробка технічної документації (програмні засоби інженерної графікі, такі як ArchiCAD, Revit, AutoCAD та їм подібні) [3,4,5];

- розробка презентаційних матеріалів (програмні засоби реалістичної візуалізації та анімації, такі як 3ds max, Maya, Lumion 3D та їм подібні) [6,7,8].

Аналіз використання сучасних засобів програмного забезпечення, що проводився автором на кафедрі дизайну МФ КНУКіМ показав, що при всіх перевагах спеціалізованих програмних пакетів, у клієнтському середовищі існує незадоволений попит на інтерактивну презентацію, в якій клієнт має можливість самостійно пересуватися віртуальною сценою та більш уважно розглядати речі,
які викликають його зацікавленість. Цього неможливо досягнути у сучасних анімаційних презентаціях, які створюються за завчасно розробленим сценарієм. Клієнт у таких умовах лише пасивно спостерігає за анімаційним роликом і не має можливості втрутитися у запрограмований алгоритм. 

Актуальність. Пошук сучасних засобів візуалізації, що задовольнили б клієнтський попит на інтерактивні можливості є досить актуальним завданням с точки зору підвищення ефективності дизайнерської роботи. 

Пошук рішення. На цей час в ігровому бізнесі існують технології, що створюють достатньо високої якості віртуальні сцени (в спеціальній термінології – «віртуальні світи») для завдань комп‘ютерних ігор. В цих сценах користувач виконує переміщення настільки вільно, наскільки дизайнер сцени дозволив це у процесі її створення. Перевага такої технології в її інтерактивності, що робить її
привабливою для сучасних дизайнерів середовища у якості засобу візуалізації в контексті зазначеного вище попиту. Останнім часом на ринку ігрових движків з‘явилися дві потужні безкоштовні системи, які мали б зацікавити дизайнерів середовища. Це Unreal 4 та Unity 5. Порівняльний аналіз показав перевагу Unreal 4 перед Unity 5 практично за всіма критеріями (оцінювалися можливості
редагування, створення сюжетних роликів, штучного інтелекту, реалістичність ефектів, тощо).

Висновок. Можна констатувати, що в особі Unreal 4 ми маємо потужний безкоштовний засіб для створення реалістичних інтерактивних мультимедійних презентацій, використання якого у роботі дизайнера середовища обіцяє значно підвищити конкурентоспроможність проектів та підняти їх на ще більший технологічний рівень. Експерименти з цією системою показали, крім очікуваних переваг в інтерактивності, ще і додаткові переваги, а саме:

 - скорочення загального часу візуалізації (у порівнянні із сумарною візуалізацією тисяч анімаційних кадрів традиційними засобами;
- зниження вимог до необхідних апаратних ресурсів для забезпечення фінальної візуалізації (вона не потребує такої потужності процесорів та такого об‘єму оперативної пам‘яті, як, наприклад, візуалізація засобами V-ray, Corona, або їм подібними візуалізаторами).

ЛІТЕРАТУРА
1. Architectural Design with SketchUp: 3D Modeling, Extensions, BIM, Rendering,
Making, and Scripting, 2d edition. – Wiley, 2015.
2. Русификатор программы Realtime Landscaping Architect. Цветной
иллюстрированный каталог раздела ландшафтной архитектуры на 500 страница формата
А5 [Електронний ресурс] // http://rla.ucoz.com. – Назва з екрана.
3. Малова Н.А. ArchiCAD 18 в примерах. Русская версия. – М.: BHV-CПб, 2015.
4. Вандезанд Джеймс, Рид Фил, Кригел Эдди. Autodesk© Revit© Architecture
2013–2014. – M.: ДМК Пресс. – 330 c.
5. Ванін В.В., Перевертун В.В., Надкернична Т.М Комп‘ютерна інженерна
графіка в середовищі AutoCAD: навч. посіб. – К.: Каравела, 2005 – 336 с.
6. Autodesk 3ds Max 2016: A Comprehensive Guide.16th edition. Prof. Sham Tickoo
Purdue Univ., 2015. – 800 р.
7. Цыпцын Сергей. Понимая Maya (2 книги + CD). – М.: Арт Хаус медиа,
2007. – 1428 с.
8. Cardoso Ciro. Getting started with Lumion 3d. Birmingham: Packt Publishing,
2013. – 134 p.

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Cтан та перспективи розвитку культурологічної науки в Україні»: Збірник тез доповідей (І частина). – Миколаїв: ВП «МФ КНУКІМ», 2015. –280 с. 

 

В.В.АТЛАНОВ

 викладач кафедри дизайну ВП «МФ КНУКіМ»

ЕВОЛЮЦІЯ СВІТЛОТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНОЇ ВИРАЗНОСТІ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

Порівняно молодий напрямок дизайнерської діяльності – світловий дизайн наразі перебуває у стані активного розвитку. Ми спостерігаємо народження нових імен, ідей і технологій, що революційно змінюють навколишній світ та нашу уяву про сучасні принципи формоутворення. Це стало можливим завдяки новітнім технологіям і засобам освітлення. Спостерігається тісний взаємозв’язок між еволюцією світлотехніки та розвитком світлового дизайну, як діяльності, що спрямована на створення гармонійного предметно-просторового середовища сучасного міста. Незважаючи на те, що світловий дизайн – досить молодий напрям, що з'явився на стику архітектурної, дизайнерської та світлотехнічної наук, уже багато науковців звернули свою увагу на різні аспекти його розвитку, намагаючись сформувати єдину термінологію, проаналізувати тенденції, виявити стилістичні особливості та еволюційні періоди нового явища. Відправною точкою в дослідженнях на цю тему на пострадянському просторі прийнято вважати працю Н.М. Гусєва та В.Г. Макаревича «Світлова архітектура»[1]. Цією працею було акцентовано увагу до нових тенденцій у розвитку архітектури в контексті освітлення будівель і споруд. Фрагментарний аналіз світлового дизайну, як нового явища було зроблено у праці Н.І. Щепеткова «Світловий дизайн міста» [2], однак у цій праці основну увагу було приділено завданню підготовки фахівців у галузі світлового дизайну, тому теоретичні моменти еволюції освітлення були зачеплені дуже поверхнево, у короткій ретроспективі. Велика кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів присвячено технічним аспектам світлового дизайну. Наприклад, досліджуються проблеми освітлення сучасних міст [3]; теоретичні аспекти образотворчості у світловому дизайні [4], тощо. У даній праці надається ретроспективний аналіз розвитку технічних засобів світлового формоутворення в контексті створення художньо-образної виразності міського середовища. Основна увага надається залежності образо- творчого процесу зодчих від рівня розвитку технічних засобів освітлення. Розглянуто питання ролі світла у процесі формоутворення, точки зору на світло митців середньовіччя, яка полягає в тому, що світло сприймається, як носій образів, що розташовані навколо глядача [5]. Незважаючи на те, що подальший розвиток науки спростував це твердження, середньовічний підхід найкраще сприяє розумінню ролі світла, як фактора формоутворення. Велика кількість праць митців та зодчих у доелектричний період підтверджує цю точку зору. «Стан та перспективи розвитку культурологічної наукив Україні» 154 Миколаїв, 2015 рік Розвиток електричних засобів освітлення значно поширив творчі можливості для зодчих та митців, використання цих можливостей ми спостерігаємо на прикладі найбільш відомих пам’яток світлової архітектури. Сучасний стан розвитку світлотехнічних засобів, комп’ютерні технології керування світловими струмами революційно вплинули на дизайнерську думку. Маємо багато прикладів оригінальних дизайнерських рішень у галузі світлового формоутворення. Окрему увагу варто звернути на стан світлодизайну в Україні. Приклади найвідоміших дизайнерських рішень та тенденції розвитку національних напрямів у цієї галузі демонструють загалом інтернаціональний підхід та відсутність національно-орієнтованого стилістичного напряму. Якщо зазирнути в майбутнє світлодизайну, враховуючи сучасні тенденції та основні напрями розвитку світлової техніки, технології та програмного забеспечення то можна припустити, що ця галузь ще більш відокремиться від близьких до неї дизайнерських напрямів, та породить багато підрозділів (статичне освітлення, динамічне освітлення, інтерактивне освітлення, природні емуляції, тощо). На підставі проведеної роботи можна зробити кілька важливих висновків, а саме: а) світлодизайн, як напрямок дизайнерської творчості, тісно пов’язаний із розвитком технічних та технологічних засобів освітлення; б)на сучасному етапі розвитку техніки та технології світлодизайн сформувався у відокремлений напрямок дизайну, близький до архітектури та образотворчого мистецтва; в) основні тенденції розвитку техніки та технології визначають напрями еволюції світлового формоутворення зі своїми стилістичними та художніми особливостями; г) в Україні на сучасному етапі, на відміну від багатьох інших галузей мистецтва, поки ще не сформовано унікального національного стилістичного світлодизайнерського напряму, зразки дизайнерських рішень, що наразі існують, не містять в собі української самобутності, а відображають у більшості загально-світові тенденції, тобто Україна поки що чекає на своїх самобутніх геніїв світлового дизайну.

Список використаної літератури.

1. Гусев Н.М., Макаревич В.Г. Световая архитектура. М.: Стройиздат, 1973. 248 с.

2. Щепетков Н.И. Световой дизайн города. М.: Архитектура С, 2006. 317 с.: ил.

3. Сяо Хуэйцянь. Ночное освещение городов: планирование, проектирование и практика. Пекин: Изд-во строит. промышленности КНР, 1999. 483 с.: ил.

4. (Келер В., Лукхардт В. Свет в архитектуре. Свет и цвет, как средства архитектурной выразительности. М.: Гос. изд. лит-ры по строительству, архитектуре и строительным материалам, 1961. 180 с.: ил.

5. Леонардо да Винчи. Книга о живописи мастера Леонардо да Винчи живописца и скульптора флорентийского. М.: ОГИЗ., 1934. 384 с.: ил.